Про "Небратніх" Кідрука

Спочатку хотіла обмежитись твітом про те, що #не_раджу. Не тому, що книга погана (вона не погана), а через те, що дуже гнітить й розколупує ненависть. Якось вже вдалося закопати (заховати, приспати) її. Кідрук її вам розбудить знову.

Не буду писати патетики, що ми ніколи не були й не будемо братніми. Це й так усім ясно.

Загалом книга сподобалась. Публіцистика вдалась автору дуже простою й доступною. Хоч книга орієнтована більшою мірою на поляків (бо саме для них першочергово писалась), пересічному українцеві також буде цікаво. Мені от дуже пізнавально було читати про Донецький клан в українській політиці.

Вкотре вразило вміння Кідрука простими й доступними словами пояснювати складні речі (в цьому випадку - ще й людям іншої національності).

Багато писали в мережах. що хочеться цитувати чи не кожний рядок, то мені не хотілось зовсім. Але дещо з останнього розділу таки зацитую: "Основною причиною намагань США та Великої Британії установити жорсткий контроль за розповсюдженням ядерної зброї є побоювання, що ядерна зброя і технології для її створення можуть потрапити до рук терористів. До початку війни між Україною і РФ ніхто не сприймав усерйоз можливість зворотного процесу, а саме - розвитку й укорінення тероризму як домінуючого способу провадження зовнішньої політики та досягнення цілей на міжнародній арені в найбільшій ядерній державі світу".

Не можу не сказати й про мінуси: присутність технічних помилок, враження, ніби текст елементарно погано вичитали.

P.S. польський варіант обкладинки мені подобається більше.